Скажіть, де скидаються на взяття Гіркіна живим, — я ще від себе додам! — Оксана Забужко

Скажіть, де скидаються на взяття Гіркіна живим, — я ще від себе додам! І ні, це не жарт: нагадую, що цей виродок був 1993 р. в Боснії і, з найвищою правдоподібністю, єдиний може розповісти всю правду про вперше в історії воєн застосовану там гулагівську (російську, авжеж, було кому навчити «братушек»!) технологію тюрем-борделів, яку відтак приніс нам весною 2014 р. до Слов’янська. (А уявляєте, скільки ще цікавого про руку Москви в балканських війнах може за тим відкритися?)
Ми ж іще не забули тих наших дівчаток — тих перших, іще зачищених майже (!) безслідно, правда ж?.. Не забули Марину зі Слов’янська, про яку я тут писала чи не того-таки самого року (вона додзвонилась батькам з телефону, викраденого в охоронця, і встигла дещо розповісти)? Потім, у 2015-му, слідів цього злочину (а з 2001 р., після слухання в Гаазі боснійської історії, воєнні ґвалти серед цивільного населення кваліфікуються як злочин проти людяности!) вже не змогла дошукатись прислана в Донбас Європарламентом комісія Малґожати Ґосєвської, бо з усіх тих дівчаток, наловлених гіркінськими зарізяками («она будет обслуживать наших ребят», — відповідали нещасним батькам у «комендатурі», ми пам’ятаємо!), вдалося, нагадую, знайти живою тільки одну — в Дніпровській психушці, в тому стані, коли дати свідчень вона вже не могла. Решта, найімовірніше, загинули, і Гіркін напевно знає — ЯК саме. Тож залиште його тепер допитувати батькам дівчаток, недопалених в Бучі, — у них він напевно заговорить.
Щойно тоді цілий пазл нарешті зійдеться докупи, і світ здригнеться од жаху довгим флешбеком — від Берліну-1945 через Боснію-1993 до Слов’янська-2014 і аж до теперішніх злочинів російської армії, на яких її вже таки впіймано in flagranti. Не можна втрачати такого свідка.
І дай нам Боже дочекатись нарешті суда над Москвою — за всі ті покоління мучеників, котрі не дочекалися. —

Оксана Забужко