Чорне горе на нашій вулиці Садовій. Від цього горя не вистачає повітря, німіють ноги і руки…

Чорне горе на нашій вулиці Садовій. Від цього горя не вистачає повітря, німіють ноги і руки…

Чорне горе на нашій вулиці Садовій. Від цього горя не вистачає повітря, німіють ноги і руки. 2 вересня від пострілу танкової гармати в невідомому нам маленькому селі Сухий Ставок на Херсонщині загинув наш Діма Сілаєв – спортивний сусідський хлопець з хати навпроти, що ще недавно привітно дивився величезними очиськами на всіх нас.

Більш допитливої дитини я не знав. Він ніби поспішав жити. Не забуду його маленьким в синьому костюмчику. Полюбляв крутитися серед дорослих і підтримував з ними розмову як «старий».

Приходив до мене на пасіку, читав книжки з нашої домашньої бібліотеки. Казав, що в шкільній книгозбірні перечитав усі енциклопедії. Блискуче закінчив школу.

Захоплено вчився на математичному факультеті ВНУ. Працював у Лаврівській школі вчителем математики та викладачем у Луцькому медичному коледжі. Не розлучався з гирями. Полюбляв фотографувати. Мріяв одружитися. Любив життя.

Часто збентежено дзвонив тітці-рашистці в Крим і намагався годинами говорити про несправедливість та підступність цієї війни. А потім бідкався, що у відповідь – стіна…

Окремим болем для нього був молодший брат Юра, який на фронті з першого дня війни.
5 липня, за день до відправки у ЗСУ, ми сиділи разом у нас на терасі і пили чай. Діма сказав, що спокійно прийняв повістку. Сказав, що “втікати і ховатися не буде” і його місце там. Ми переписувалися. Дуже хвилювався, аби мама не знала про те, що він на передовій. Вона мала й далі думати, що він десь під Ковелем. Я обіцяв. А Діма радів, що він поруч із братом.

В останньому повідомленні на Успіння написав мені, що він на Миколаївщині, серед десантників, за 20 км біля Юри. Писав, що забезпечений усім необхідним і що нічого не потребує. Порадив мені скачати програму Signal. А ще написав: «Обов’язково переможемо цю нечисть!»

Сьогодні, 8 вересня, в Діми день народження (28 років). Він повертається на рідну Волинь як Герой.

Біля його дому широкою доріжкою квітнуть сальвії і чорнобривці, дбайливо посаджені мамою Танею, яка ще вчора думала, що її Діма під Ковелем. Юру відпустили попрощатися з братом.

Тепер нам треба всім разом пережити це страшне прощання з нашим Героєм України з вулиці Садової.

Р.S. Молитовно прошу згадувати раба божого Вадима

Олександр Семенов

Related Posts

Через «бавовну» на херсонському комбінаті ліквідовано 180 російських окупантів, — ГУР

Через «бавовну» на херсонському комбінаті ліквідовано 180 російських окупантів, — ГУР

“Bunagkoвo” вunaв з яxmu i зaruнyв… Pociю ckoлuxнyлa щe ogнa зaraдkoвa cмepmь “kpynнoї шuшku”

“Bunagkoвo” вunaв з яxmu i зaruнyв… Pociю ckoлuxнyлa щe ogнa зaraдkoвa cмepmь “kpynнoї шuшku”

21-річна парамедик «Пташка», яка зачарувала багатьох своїм співом із укриття заводу «Азовсталь», перш, ніж стати медиком…

21-річна парамедик «Пташка», яка зачарувала багатьох своїм співом із укриття заводу «Азовсталь», перш, ніж стати медиком…

Ізюм. Фото моrил цієї сім’ї облетіли вже всі соцмережі… Батьки зовсім молоді ФОТО

Ізюм. Фото моrил цієї сім’ї облетіли вже всі соцмережі… Батьки зовсім молоді ФОТО